Фотоблог Віктора Поліщука: Карпати. На шипіт з дітьми

Цьогорічний похід з дітьми в Карпати був спланований ще з минулого року. Останніми роками доводиться тренувати дітей ходити по Боржаві. Відносно легкі маршрути з довгими відпочинками. Після походу на Петрос-Говерлу тут весь час відчували себе на відпочинку, де нікуди не потрібно поспішати. Приємно, одним словом :)

Описувати весь похід сенсу не бачу, оскільки дещо раніше він був описаний у мого брата на блозі в деталях. Хочу лише сказати, що діти порадували своєю ходьбою. Я розраховував, що прийдеться ще більше відпочивати.

Тож переходимо до перегляду фотозвіту. Як завжди з коментарями до знімків :)

Власне на сам водоспад наша група попала приблизно о 5 годині ранку. Було ще досить темно, тож по Пилипцю всі пересувались з ліхтариками.

На території водоспаду багато чого змінилось за 9 років, які я тут не був. Багато окультурених бесідок та смітників.

Зранку фотографуватись одне задоволення! Туристи ще не прибули на паломництво. Кругом тиша і спокій.

Далі наш путь лежав через полонину хіппі (точно не знаю, як вона зветься). Там завжди людно, то ж ми її пройшли без зупинок, щоб не заважати.

По дорозі зустріли таку от пташку. Що то за вид я не знаю. Хто в курсі - відпишіть у коментарях.

Табір розбили на рівному майданчику на хребті поміж двох річок, які трохи по течії зливаються і ведуть до Шипота.

Після ночівлі вирішили з дружиною та донькою сходити під Великий Верх. Йшли порожні - тільки вода та фотоапарат.

По поверненні до табору побачили таку гостю:

Як згодом виявилось - це саламандра.

Під вечір вирішили ще спуститися до злиття тих двох річок, між якими стояв наш табір.

Група в нас з братом вийшла потужна та неслухняна :))

Снайпер :)

Наступного дня вирішили сходити на хребет, що веде з Пилипця до Великого Верху. З нами сходити виявив бажання Юра, мій племінник. Що ж, беремо і його. Тим більше, що в нього енергії було стільки, що йому впору було б на Стій зайти через Великий Верх :))